підглядач

ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось.

[1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде… чи не панський підглядач? (Стар., Вибр., 1959, 172);

[Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому! Якщо власті дізнаються, що я торгую американським віскі, — пропала тоді моя голівонька. [Боб:] Не бійтеся, не скажу. Що ж я, по-вашому, донощик, шептун, підглядач (Галан, І, 1960, 417).

Значення в інших словниках

1. підглядач — підгля́дач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підглядач — -а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде... чи не панський підглядач? (М. Старицький); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!...  Словник української мови у 20 томах