Орфографічний словник української мови

рант

рант

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. рант — -а, ч. Вузенька смужка шкіри, яка пришивається, з'єднуючи верх взуття з підошвою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рант — Облямівка  Словник чужослів Павло Штепа
  3. рант — РАНТ, а, ч. Вузенька смужка шкіри, яка пришивається, з'єднуючи верх взуття з підошвою. Ні до чобота закаблук, ні до черевика рант (прислів'я); Хлопці винесли чоботи. Нові, з дрібним рантом (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
  4. рант — РАНТ, а, ч. Вузенька смужка шкіри, яка пришивається, з’єднуючи верх взуття з підошвою. Ні до чобота закаблук, ні до черевика рант (Укр.. присл.., 1955, 232); Хлопці винесли чоботи. Нові, з дрібним рантом (Кучер, Трудна любов, 1960, 264).  Словник української мови в 11 томах
  5. рант — Рант, -ту м. Рантъ. Чоботи під рант. Вас. 162. Чоботи пошиті до ранту. Прил. у.  Словник української мови Грінченка