ревти —
Ревти́, реву́, реве́ш; рів, ревла́ і частіше реві́в, реві́ла (від реві́ти)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ревти —
РЕВТИ́ див. реві́ти.
Словник української мови в 11 томах
ревти —
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть.
Словник української мови Грінченка