Значення в інших словниках
-
рима —
(гр. rhythmos — розмірений рух) ознака віршованої мови, яка полягає в ритмічному розташуванні однакових або дуже близьких звуків у кінці слів.
Словник стилістичних термінів
-
рима —
[рима] -мие, д. і м. -м'і
Орфоепічний словник української мови
-
рима —
-и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Внутрішня рима — співзвучність слів у середині віршованого рядка. Дактилічна рима — співзвучність слів із наголосом на третьому від кінця складі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рима —
РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець [байкар]? Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше – відхилення від загальновживаних мовних норм...
Словник української мови у 20 томах
-
рима —
Співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Універсальний словник-енциклопедія
-
рима —
Ри́ма, -ми; ри́ми, рим
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рима —
РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Мирний, V, 1955, 384); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм...
Словник української мови в 11 томах