рипіння

рипі́ння

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. рипіння — -я, с. Дія за знач. рипіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рипіння — РИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Двері відхиляються з рипінням (І. Кочерга); Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (О.  Словник української мови у 20 томах
3. рипіння — РИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Двері відхиляються з рипінням (Коч., II, 1956, 298); Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм...  Словник української мови в 11 томах