Значення в інших словниках
-
робітничий —
РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза.
Літературне слововживання
-
робітничий —
[роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови
-
робітничий —
-а, -е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників. || Заселений робітниками, в якому живуть робітники.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
робітничий —
РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче...
Словник української мови у 20 томах
-
робітничий —
РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С.
Словник синонімів української мови
-
робітничий —
Робітни́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
робітничий —
РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87); Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59); Ідуть суворовці..
Словник української мови в 11 томах