робітничий

робітни́чий

-а, -е.

Прикм. до робітник.

|| Власт., притаманний робітникові.

|| Характерний для робітника.

|| Який складається з робітників.

|| Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси.

|| Здійснюваний робітниками.

|| Признач. для робітників.

|| Заселений робітниками, в якому живуть робітники.

Значення в інших словниках

1. робітничий — робітни́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. робітничий — РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза.  Літературне слововживання
3. робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче...  Словник української мови у 20 томах
5. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С.  Словник синонімів української мови
6. робітничий — Робітни́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87); Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59); Ідуть суворовці..  Словник української мови в 11 томах