1. Великий тлумачний словник сучасної мови

робітничий

робітни́чий

-а, -е.

Прикм. до робітник.

|| Власт., притаманний робітникові.

|| Характерний для робітника.

|| Який складається з робітників.

|| Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси.

|| Здійснюваний робітниками.

|| Признач. для робітників.

|| Заселений робітниками, в якому живуть робітники.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітничий — робітни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. робітничий — РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза. Літературне слововживання
  3. робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче... Словник української мови у 20 томах
  5. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С. Словник синонімів української мови
  6. робітничий — Робітни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87); Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59); Ідуть суворовці.. Словник української мови в 11 томах