робітничий
РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1.
Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87);
Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59);
Ідуть суворовці.. Так струнко йдуть і робітничі й селянські хлопчики малі (Сос., Солов. далі, 1957, 94);
// Власт., притаманний робітникові.
Ото й почне розповідати [Хведь] — про місто, про завод, про життя робітниче… (Головко, II, 1957, 202);
// Характерний для робітника.
Совість робітнича, совість хлібороба вимагає віддачі всіх своїх сил для примноження матеріальних багатств нашого народу (Веч. Київ, 3.ІІІ 1966, 4);
// Який складається з робітників.
[Голос:] — Здається, вчасно поспіли, — припав командир робітничого загону до вогкої від роси станини (Стельмах, II, 1962, 194);
// Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси.
— Тут [в газеті] усе про третій з’їзд робітничої партії, що був у Лондоні (Панч, В дорозі, 1959, 162);
Ми знов підем на бій за владу робітничу… (Сос., І, 1957, 260);
// Здійснюваний робітниками.
В самому місті почали вибухати робітничі повстання (Гончар, II, 1959, 35);
Першим кроком у робітничій революції є перетворення пролетаріату в пануючий клас, завоювання демократії (Комун. маніф., 1947, 33);
// Признач. для робітників.
Павлусь вступив на бібліотечні курси і тепер був бібліотекарем у робітничому клубі (Донч., II, 1956, 15);
Справою робітничої освіти (робітничі курси, ФЗУ, профшколи і вечірні робітничі технікуми) повинні керувати органи освіти при безпосередній участі ЛКСМУ (КП України в резол. і рішен.., 1958, 316);
// Заселений робітниками, в якому живуть робітники.
Він швидко проминув останній робітничий квартал і вийшов у білий степ (Епік, Тв., 1958, 421);
Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Шовк., Інженери, 1956, 5);
Він мусив несподівано виїхати до робітничих казарм (Смолич, І, 1958, 69).
∆ Робітни́чий клас — основна сила у виробництві матеріальних благ, найпередовіший і найреволюційніший клас сучасного суспільства.
У боротьбі проти імперіалізму об’єднуються три великі сили сучасності: світова система соціалізму, міжнародний робітничий клас і національно-визвольний рух (Ком. Укр., 7, 1969, 11);
Робітни́чий кореспонде́нт — робітник, який систематично пише замітки, статті до газет і журналів.
Ленін з особливою увагою ставився до правки рукописів робітничих кореспондентів (Рад. літ-во, 12, 1967, 47);
Робітни́чий факульте́т — в СРСР з 1919 р. до кінця 30-х років — загальноосвітній навчальний заклад для прискореної підготовки робітників і селян до вступу у вузи.
Значення в інших словниках
- робітничий — робітни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- робітничий — РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза. Літературне слововживання
- робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- робітничий — -а, -е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників. || Заселений робітниками, в якому живуть робітники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче... Словник української мови у 20 томах
- робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С. Словник синонімів української мови
- робітничий — Робітни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)