робітничий

РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1.

Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87);

Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59);

Ідуть суворовці.. Так струнко йдуть і робітничі й селянські хлопчики малі (Сос., Солов. далі, 1957, 94);

// Власт., притаманний робітникові.

Ото й почне розповідати [Хведь] — про місто, про завод, про життя робітниче… (Головко, II, 1957, 202);

// Характерний для робітника.

Совість робітнича, совість хлібороба вимагає віддачі всіх своїх сил для примноження матеріальних багатств нашого народу (Веч. Київ, 3.ІІІ 1966, 4);

// Який складається з робітників.

[Голос:] — Здається, вчасно поспіли, — припав командир робітничого загону до вогкої від роси станини (Стельмах, II, 1962, 194);

// Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси.

— Тут [в газеті] усе про третій з’їзд робітничої партії, що був у Лондоні (Панч, В дорозі, 1959, 162);

Ми знов підем на бій за владу робітничу… (Сос., І, 1957, 260);

// Здійснюваний робітниками.

В самому місті почали вибухати робітничі повстання (Гончар, II, 1959, 35);

Першим кроком у робітничій революції є перетворення пролетаріату в пануючий клас, завоювання демократії (Комун. маніф., 1947, 33);

// Признач. для робітників.

Павлусь вступив на бібліотечні курси і тепер був бібліотекарем у робітничому клубі (Донч., II, 1956, 15);

Справою робітничої освіти (робітничі курси, ФЗУ, профшколи і вечірні робітничі технікуми) повинні керувати органи освіти при безпосередній участі ЛКСМУ (КП України в резол. і рішен.., 1958, 316);

// Заселений робітниками, в якому живуть робітники.

Він швидко проминув останній робітничий квартал і вийшов у білий степ (Епік, Тв., 1958, 421);

Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Шовк., Інженери, 1956, 5);

Він мусив несподівано виїхати до робітничих казарм (Смолич, І, 1958, 69).

∆ Робітни́чий клас — основна сила у виробництві матеріальних благ, найпередовіший і найреволюційніший клас сучасного суспільства.

У боротьбі проти імперіалізму об’єднуються три великі сили сучасності: світова система соціалізму, міжнародний робітничий клас і національно-визвольний рух (Ком. Укр., 7, 1969, 11);

Робітни́чий кореспонде́нт — робітник, який систематично пише замітки, статті до газет і журналів.

Ленін з особливою увагою ставився до правки рукописів робітничих кореспондентів (Рад. літ-во, 12, 1967, 47);

Робітни́чий факульте́т — в СРСР з 1919 р. до кінця 30-х років — загальноосвітній навчальний заклад для прискореної підготовки робітників і селян до вступу у вузи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітничий — робітни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. робітничий — РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза. Літературне слововживання
  3. робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. робітничий — -а, -е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників. || Заселений робітниками, в якому живуть робітники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче... Словник української мови у 20 томах
  6. робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С. Словник синонімів української мови
  7. робітничий — Робітни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)