робітничий
РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до робітни́к 1.
Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко);
Походити з робітничої родині;
// Власт., притаманний робітникові.
Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче... (А. Головко);
// Який складається з робітників.
[Голос:] – Здається, вчасно поспіли, – припав командир робітничого загону до вогкої від роси станини (М. Стельмах);
// Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси.
– Тут [у газеті] усе про третій з'їзд робітничої партії, що був у Лондоні (П. Панч);
// Здійснюваний робітниками.
В самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар);
// Признач. для робітників.
Павлусь вступив на бібліотечні курси і тепер був бібліотекарем у робітничому клубі (О. Донченко);
// Заселений робітниками, в якому живуть робітники.
Він швидко проминув останній робітничий квартал і вийшов у білий степ (Г. Епік);
Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Ю. Шовкопляс);
Він мусив несподівано виїхати до робітничих казарм (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- робітничий — робітни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- робітничий — РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь. Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза. Літературне слововживання
- робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- робітничий — -а, -е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників. || Заселений робітниками, в якому живуть робітники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С. Словник синонімів української мови
- робітничий — Робітни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87); Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59); Ідуть суворовці.. Словник української мови в 11 томах