робітничий

РОБІТНИЧИЙ – РОБОЧИЙ

Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь.

Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

робітничий — робітни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
робітничий — [роб'ітничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
робітничий — -а, -е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників. || Заселений робітниками, в якому живуть робітники. Великий тлумачний словник сучасної мови
робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (О. Довженко); Походити з робітничої родині; // Власт., притаманний робітникові. Ото й почне розповідати [Хведь] – про місто, про завод, про життя робітниче... Словник української мови у 20 томах
робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ (належний робітникові), РОБІТНИ́ЦЬКИЙ розм.; ПРОЛЕТА́РСЬКИЙ (належний пролетареві). Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах (С. Словник синонімів української мови
робітничий — Робітни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
робітничий — РОБІТНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до робітни́к 1. Аліна була з робітничої родини, батько брав участь ще у Жовтневій революції (Ю. Янов., II, 1954, 87); Наган в робітничій руці. Постріл. Куля в пенсне. Все (Довж., І, 1958, 59); Ідуть суворовці.. Словник української мови в 11 томах