робітниця

РОБІТНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до робітни́к 1, 2, 4.

Робітниці кинули роботу і пішли з фабрики (І. Нечуй-Левицький);

Котра дівка робітниця – до тої берися. Але котра ледащиця – бігме, стережися (з народної пісні);

А он біля дівчат походжає найстарша робітниця, вона настановлена, щоб глядіти, аби хто чого не зіпсував чи не вкрав (Леся Українка);

– Вдень я ходив до Вовчихи. Ми з її робітницею витрушували й вибивали килими й плахти та стирали пил з картин (Л. Смілянський);

* Образно. Література так як і наука сьогочасна, повинна бути робітницею на полі людського поступу (І. Франко).

(1) Ха́тня (дома́шня) робітни́ця – жінка, яка виконує всю хатню (домашню) роботу в кого-небудь за наймом.

– Я тут [у Києві] із сорок восьмого, а сама кагарлицька... Спочатку Хрещатик відбудовувала, а потім у хатні робітниці дівчата підбили (М. Зарудний).