розвозити

розво́зити

дієслово недоконаного виду

везучи, доставляти когось, щось у певні місця

розвози́ти

дієслово доконаного виду

дуже довго і не по суті говорити; згаяти час на щось

розм.

Значення в інших словниках

1. розвозити — див. мазати  Словник синонімів Вусика
2. розвозити — -ожу, -озиш, недок., розвезти, -зу, -зеш, док., перех. 1》 Везучи, доставляти кожну особу або кожен предмет у певне місце. 2》 безос., розм. Доводити кого-небудь до стану повної знемоги, знесилення (про дію алкоголю, спеки, духоти і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвозити — РОЗВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., РОЗВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. кого, що. Везучи, доставляти когось, щось у певні місця. Розвозив [Ярема] свіжі газети та спеціальні листівки (Г. Епік); Стовпи закопували все далі й далі, до самого лісу...  Словник української мови у 20 томах
4. розвозити — Розво́зити, -во́жу, -во́зиш; -во́зь, -во́зьмо, -во́зьте; розве́зти́, -везу́, -везе́ш; розві́з, -звезла́; розві́зши; розвези́, -зі́м, -зі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розвозити — РОЗВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., РОЗВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех. 1. Везучи, доставляти кожну особу або кожен предмет у певне місце. Розвозив [Ярема] свіжі газети та спеціальні листівки (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. розвозити — Розвозити, -во́жу, -зиш сов. в. розвезти, -везу, -зеш, гл. Развозить, развезти. Запаси розвозили по лісах. Стор. МПр. 60.  Словник української мови Грінченка