розвідниця

розві́дниця

іменник жіночого роду, істота

від: розві́дувати

розвідни́ця

іменник жіночого роду, істота

від: розво́дитися

Значення в інших словниках

1. розвідниця — I розв`ідниця-і. Жін. до розвідник 1), 3), 4). II розвідн`иця-і. Жін. до розвідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розвідниця — РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к. РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Дочку його використати як розвідницю. Мусимо мати розвідку! (У. Самчук); Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (В.  Словник української мови у 20 томах
3. розвідниця — РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв’язковою і розвідницею (Коз.  Словник української мови в 11 томах