розвідниця
РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж.
Жін. до розвідни́к.
РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до розві́дник 1, 3, 4.
Дочку його використати як розвідницю. Мусимо мати розвідку! (У. Самчук);
Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (В. Козаченко);
Незвичайними не лише своєю красою здавалися її темно-карі очі, в глибині яких то спалахували, то пригасали білі іскорки. Це були очі людини, якій треба і яка вміє все бачити й помічати, все карбувати в своїй пам'яті, очі розвідниці (С. Журахович);
Бджола-розвідниця, що вивідала багатий медонос, повернувшись до гнізда, тут же сповіщає своїх подруг (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)