розвідницький
РОЗВІ́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до розві́дник 1–3.
Замок висів на дверях – неприступний і загадковий, як розвідницький шифр (П. Загребельний);
За весь час проклюнулось у нас у відділенні одне справжнє розвідницьке завдання, але його доручили іншим (Ю. Мушкетик);
// Власт. розвідникові.
– Це дитя має природний розвідницький талант (Ф. Бурлака);
Вмивались вони своїм давнім розвідницьким способом: з дерева. Трясли на себе густе, листате гілля, оббризкуючись рясною росою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)