розвідницький
РОЗВІ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до розві́дник 1-3.
Замок висів на дверях — неприступний і загадковий, як розвідницький шифр (Загреб., Спека, 1961, 9);
За весь час проклюнулось у нас у відділенні одне справжнє розвідницьке завдання, але його доручили іншим (Мушк., Серце.., 1962, 221);
// Власт. розвідникові.
— Це дитя має природний розвідницький талант (Бурл., М. Гонта, 1959, 180);
Вмивались вони своїм давнім розвідницьким способом: з дерева. Трясли на себе густе, листате гілля, оббризкуючись рясною росою (Гончар, III, 1959, 436).
∆ Розві́дницька шко́ла — спеціальний заклад, що готує розвідників.
Учень розвідницької школи [німецької].. недавно прибув у розпорядження комендатури (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126).
Словник української мови (СУМ-11)