1. Орфографічний словник української мови

розвідниця

розві́дниця

іменник жіночого роду, істота

від: розві́дувати

розвідни́ця

іменник жіночого роду, істота

від: розво́дитися

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідниця — I розв`ідниця-і. Жін. до розвідник 1), 3), 4). II розвідн`иця-і. Жін. до розвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розвідниця — РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к. РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Дочку його використати як розвідницю. Мусимо мати розвідку! (У. Самчук); Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (В. Словник української мови у 20 томах
  3. розвідниця — РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв’язковою і розвідницею (Коз. Словник української мови в 11 томах