1. Словник української мови в 11 томах

розвідниця

РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4.

Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв’язковою і розвідницею (Коз., Гарячі руки, 1960, 109);

Незвичайними не лише своєю красою здавалися її темно-карі очі, в глибині яких то спалахували, то пригасали білі іскорки. Це були очі людини, якій треба і яка вміє все бачити й помічати, все карбувати в своїй пам’яті, очі розвідниці (Жур., Вел. розмова, 1955, 92).

РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідниця — розві́дниця іменник жіночого роду, істота від: розві́дувати розвідни́ця іменник жіночого роду, істота від: розво́дитися Орфографічний словник української мови
  2. розвідниця — I розв`ідниця-і. Жін. до розвідник 1), 3), 4). II розвідн`иця-і. Жін. до розвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвідниця — РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к. РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Дочку його використати як розвідницю. Мусимо мати розвідку! (У. Самчук); Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (В. Словник української мови у 20 томах