розвідниця
I розв`ідниця-і.
Жін. до розвідник 1), 3), 4).
II розвідн`иця-і.
Жін. до розвідник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвідниця — розві́дниця іменник жіночого роду, істота від: розві́дувати розвідни́ця іменник жіночого роду, істота від: розво́дитися Орфографічний словник української мови
- розвідниця — РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к. РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Дочку його використати як розвідницю. Мусимо мати розвідку! (У. Самчук); Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (В. Словник української мови у 20 томах
- розвідниця — РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв’язковою і розвідницею (Коз. Словник української мови в 11 томах