розвідувач

розві́дувач

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. розвідувач — -а, ч. Те саме, що розвідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розвідувач — РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розві́дник. – Ну, а як у вас із шляхтою? – спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб); Повітряні розвідувачі шукали ворога (М.  Словник української мови у 20 томах
3. розвідувач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством...  Словник синонімів української мови
4. розвідувач — РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розві́дник. — Ну, а як у вас із шляхтою? — спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 173); Повітряні розвідувачі шукали ворога (Трубл.  Словник української мови в 11 томах