розвідувач

РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розві́дник.

— Ну, а як у вас із шляхтою? — спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 173);

Повітряні розвідувачі шукали ворога (Трубл., І, 1955, 42);

В землі діють природні електромагнітні явища, і розвідувачеві легко помилитись (Наука.., 8, 1958, 19);

Панкратов знав, що ідея комсомольської розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний грунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (Донч., II, 1956, 16).

Значення в інших словниках

1. розвідувач — розві́дувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розвідувач — -а, ч. Те саме, що розвідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвідувач — РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розві́дник. – Ну, а як у вас із шляхтою? – спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб); Повітряні розвідувачі шукали ворога (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розвідувач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством...  Словник синонімів української мови