Орфографічний словник української мови

розгалужений

розгалу́жений

дієприкметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. розгалужений — див. розлогий  Словник синонімів Вусика
  2. розгалужений — [розгалужеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  3. розгалужений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгалузити. 2》 у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий. 3》 у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями. 4》 у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгалужений — РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2–3 м (з наук.-попул. літ.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  5. розгалужений — Розгалу́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розгалужений — РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2-3 м (Сад. і ягідн., 1957, 163); *Образно.  Словник української мови в 11 томах