розгалужений

РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгалу́зити.

Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2-3 м (Сад. і ягідн., 1957, 163);

*Образно. Ніхто в їх родині не вступав у монастир, і тому у широко розгалуженій родині Річинських на цю тему не було жодної легенди (Вільде, Сестри.., 1958, 426).

2. у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий.

Розгалужена та крислата. Розрослася [сосна] за три віки (Дор., Серед степу.., 1952, 107).

3. у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями.

Огонь у паленищу вже весь білий, а в глибині його щось жевріє, ясніє, як золото, і пускає подовгасті, розгалужені іскри (Фр., IV, 1950, 189);

Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб., Жайворонки, 1957, 63).

4. у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.).

Тільки там існує міцний фундамент для планомірного розвитку науки, де суспільство в особі держави є господарем розгалуженої системи науково-дослідних установ, вищих учбових закладів (Ком. Укр., 5, 1969, 61).

Значення в інших словниках

1. розгалужений — розгалу́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгалужений — див. розлогий  Словник синонімів Вусика
3. розгалужений — [розгалужеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. розгалужений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгалузити. 2》 у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий. 3》 у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями. 4》 у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розгалужений — РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2–3 м (з наук.-попул. літ.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
6. розгалужений — Розгалу́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)