розганяти —
-яю, -яєш і розгонити, -ню, -ниш, недок., розігнати, розжену, розженеш, док., перех. 1》 Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. || розм. Звільняти з роботи, служби (всіх чи багатьох). || перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розганяти —
РОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., РОЗІГНА́ТИ, розжену́, розжене́ш, док., кого, що. 1. Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. Сам вибігав [Піхтір] із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (С.
Словник української мови у 20 томах
розганяти —
Яю, -яєш, недок., розігнати, -жену, -женеш, док. Доробляти татуювання, доводити його до великих розмірів. Розганяти дракона на спині.
Словник сучасного українського сленгу
розганяти —
Розганя́ти, -ня́ю, -ня́єш і розго́нити, -го́ню, -го́ниш, -нять; розго́нь, -го́ньте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розганяти —
РОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., РОЗІГНА́ТИ, розжену́, розжене́ш, док., перех. 1. Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. Сам вибігав [Піхтір] із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас.
Словник української мови в 11 томах
розганяти —
Розганяти, -няю, -єш сов. в. розігнати, розжену, -неш, гл. Разгонять, разогнать, разсѣевать, разсѣять. Вітер повіває, хмару розганяє. Чуб. V. 814. Удівоньку з душі люблю, дітей розганяю. Чуб. V. 823. Він їм тугу розганяє, хоть сам серпом нудить. Шевч. 7.
Словник української мови Грінченка