розмовляти —
БАЛАКАТИ, говорити, вести розмову, перекидатися словами, (- пусте) баляси <�баляндраси> точити, теревені правити; (з ч. не) не спілкуватися, ворогувати; (якоюсь мовою) володіти.
Словник синонімів Караванського
розмовляти —
див. говорити
Словник синонімів Вусика
розмовляти —
[розмоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш
Орфоепічний словник української мови
розмовляти —
-яю, -яєш, недок. 1》 Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. || Передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів. || перев. із запереч. не, з ким, між ким, розм. Підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розмовляти —
РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (І. Нечуй-Левицький); Обоє в затінку сиділи на широкій призьбі, про щось тихо розмовляли (М.
Словник української мови у 20 томах
розмовляти —
ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
розмовляти —
Розмовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розмовляти —
РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
розмовляти —
Розмовля́ти, -ля́ю, -єш гл. Разговаривать, бесѣдовать. В кого батько, в кого мати, — є з ким розмовляти. Чуб. V. 266. Сестра з братом іздалека розмовляла. Макс.
Словник української мови Грінченка