розмовляти

Значення в інших словниках

1. розмовляти — (усно обмінюватися думками) говорити, балакати, гуторити, бесідувати, (тихо) гомоніти, (про мову дівчат, дітей) щебетати. Словник синонімів Полюги
2. розмовляти — БАЛАКАТИ, говорити, вести розмову, перекидатися словами, (- пусте) баляси <�баляндраси> точити, теревені правити; (з ч. не) не спілкуватися, ворогувати; (якоюсь мовою) володіти. Словник синонімів Караванського
3. розмовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
4. розмовляти — [розмоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
5. розмовляти — -яю, -яєш, недок. 1》 Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. || Передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів. || перев. із запереч. не, з ким, між ким, розм. Підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розмовляти — РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (І. Нечуй-Левицький); Обоє в затінку сиділи на широкій призьбі, про щось тихо розмовляли (М. Словник української мови у 20 томах
7. розмовляти — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
8. розмовляти — Розмовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розмовляти — РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. розмовляти — Розмовля́ти, -ля́ю, -єш гл. Разговаривать, бесѣдовать. В кого батько, в кого мати, — є з ким розмовляти. Чуб. V. 266. Сестра з братом іздалека розмовляла. Макс. Словник української мови Грінченка