розмовляти

розмовля́ти

-яю, -яєш, недок.

1》 Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь.

|| Передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів.

|| перев. із запереч. не, з ким, між ким, розм. Підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь.

2》 Мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття.

3》 Говорити, володіти якою-небудь мовою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовляти — (усно обмінюватися думками) говорити, балакати, гуторити, бесідувати, (тихо) гомоніти, (про мову дівчат, дітей) щебетати. Словник синонімів Полюги
  2. розмовляти — розмовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розмовляти — БАЛАКАТИ, говорити, вести розмову, перекидатися словами, (- пусте) баляси <�баляндраси> точити, теревені правити; (з ч. не) не спілкуватися, ворогувати; (якоюсь мовою) володіти. Словник синонімів Караванського
  4. розмовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. розмовляти — [розмоўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. розмовляти — РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (І. Нечуй-Левицький); Обоє в затінку сиділи на широкій призьбі, про щось тихо розмовляли (М. Словник української мови у 20 томах
  7. розмовляти — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. розмовляти — Розмовля́ти, -мовля́ю, -мовля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розмовляти — РОЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. Филін, розмовляючи, ніколи не дивився людям в вічі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. розмовляти — Розмовля́ти, -ля́ю, -єш гл. Разговаривать, бесѣдовать. В кого батько, в кого мати, — є з ким розмовляти. Чуб. V. 266. Сестра з братом іздалека розмовляла. Макс. Словник української мови Грінченка