розпорошенець

розпоро́шенець

іменник чоловічого роду, істота

людина, що живе за межами батьківщини, в діаспорі

книжн.

Значення в інших словниках

1. розпорошенець — РОЗПОРОШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто розпорошує. * Образно. Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили (Біблія. Пер. І. Огієнка).  Словник української мови у 20 томах