розпорошенець

РОЗПОРОШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.

Той, хто розпорошує.

* Образно. Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. розпорошенець — розпоро́шенець іменник чоловічого роду, істота людина, що живе за межами батьківщини, в діаспорі книжн.  Орфографічний словник української мови