розпорошений

РОЗПОРО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпороши́ти.

Дівчина зв'язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик);

Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (І. Волошин);

// у знач. прикм.

Платинова чернь – розпорошена платина чорного кольору (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Який розпорошився (у 3 знач.).

Розпорошені групи бійців, серед яких був і чуваш Олексій Ларіонов, раз по раз натикались на ворожі заслони й засади (А. Шиян);

Він зібрав під своє крило розпорошену піхоту, зайняв кругову оборону біля гармат (В. Кучер);

Мчав Енвер від своїх розпорошених банд (Л. Первомайський);

// перен.

О, де ви, де ви, зелені плеса моїх розпорошених дум? (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. розпорошений — розпоро́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпорошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпорошити. 2》 у знач. прикм.Який розпорошився (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпорошений — Розпоро́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпорошений — РОЗПОРО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпороши́ти. Дівчина зв’язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 60); Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (Вол., Дні..  Словник української мови в 11 томах