розпорошений

РОЗПОРО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпороши́ти.

Дівчина зв'язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик);

Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (І. Волошин);

// у знач. прикм.

Платинова чернь – розпорошена платина чорного кольору (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Який розпорошився (у 3 знач.).

Розпорошені групи бійців, серед яких був і чуваш Олексій Ларіонов, раз по раз натикались на ворожі заслони й засади (А. Шиян);

Він зібрав під своє крило розпорошену піхоту, зайняв кругову оборону біля гармат (В. Кучер);

Мчав Енвер від своїх розпорошених банд (Л. Первомайський);

// перен.

О, де ви, де ви, зелені плеса моїх розпорошених дум? (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me