1. Словник української мови у 20 томах

розпорошення

РОЗПОРО́ШЕННЯ, я, с.

Дія за знач. розпороши́ти, розпоро́шувати і розпороши́тися, розпоро́шуватися 1–3.

[Синявський:] Вихід фронту за Київ означає катастрофічне розпорошення сил (Л. Дмитерко);

Штучне розпорошення виробництва окремих видів продукції негативно позначається і на рівні їх собівартості (з публіц. літ.);

Все, що йде від нівеляції, від обезличення, працює на хаос, на безплідне розпорошення енергії, на смерть (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорошення — розпоро́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпорошення — -я, с. Дія за знач. розпорошити, розпорошувати і розпорошитися, розпорошуватися 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпорошення — Розпоро́шення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпорошення — РОЗПОРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпороши́ти, розпоро́шувати і розпороши́тися, розпоро́шуватися 1-3. Виступаючи проти розпорошення повстання в часткових, неорганізованих вибухах... Словник української мови в 11 томах