1. Словник української мови в 11 томах

розпорошення

РОЗПОРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпороши́ти, розпоро́шувати і розпороши́тися, розпоро́шуватися 1-3.

Виступаючи проти розпорошення повстання в часткових, неорганізованих вибухах, партія повинна враховувати і назрівання міжнародної пролетарської революції (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 15);

[Синявський:] Вихід фронту за Київ означає катастрофічне розпорошення сил (Дмит., Драм. тв., 1958, 130);

Штучне розпорошення виробництва окремих видів продукції негативно позначається і на рівні їх собівартості (Ком. Укр., 5, 1960, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорошення — розпоро́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпорошення — -я, с. Дія за знач. розпорошити, розпорошувати і розпорошитися, розпорошуватися 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпорошення — РОЗПОРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпороши́ти, розпоро́шувати і розпороши́тися, розпоро́шуватися 1–3. [Синявський:] Вихід фронту за Київ означає катастрофічне розпорошення сил (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. розпорошення — Розпоро́шення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)