розпорошенець
РОЗПОРОШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.
Той, хто розпорошує.
* Образно. Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпорошенець — розпоро́шенець іменник чоловічого роду, істота людина, що живе за межами батьківщини, в діаспорі книжн. Орфографічний словник української мови