розпорошений

РОЗПОРО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпороши́ти.

Дівчина зв’язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 60);

Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (Вол., Дні.., 1958, 6);

// У знач. прикм.

Колгоспний лад довів свою перевагу над дрібним, розпорошеним одноосібним селянським господарством (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 20).

2. у знач. прикм. Який розпорошився (у 3 знач.).

Розпорошені групи бійців, серед яких був і чуваш Олексій Ларіонов, раз по раз натикались на ворожі заслони й засади (Шиян, Партиз. край, 1946, 18);

Він зібрав під своє крило розпорошену піхоту, зайняв кругову оборону біля гармат (Кучер, Голод, 1961, 139);

Мчав Енвер від своїх розпорошених банд (Перв., З глибини, 1956, 23).

Значення в інших словниках

1. розпорошений — розпоро́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпорошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпорошити. 2》 у знач. прикм.Який розпорошився (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпорошений — РОЗПОРО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розпороши́ти. Дівчина зв'язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик); Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (І. Волошин); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розпорошений — Розпоро́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)