розпучливо

розпу́чливо

прислівник

незмінювана словникова одиниця

діал.

Значення в інших словниках

1. розпучливо — діал. Присл. до розпучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розпучливо — РОЗПУ́ЧЛИВО. Присл. до розпу́чливий. – Якщо ти не хочеш втікати, – вигукнув він розпучливо, – то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (М. Старицький); – Боже, боже, боже! – зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (О.  Словник української мови у 20 томах
3. розпучливо — РОЗПУ́ЧЛИВО, діал. Присл. до розпу́чливий. — Якщо ти не хочеш втікати, — вигукнув він розпучливо, — то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (Стар., Облога.., 1961, 88); — Боже, боже, боже! — зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (Коб.  Словник української мови в 11 томах