розрубувати —
див. рубати
Словник синонімів Вусика
розрубувати —
-ую, -уєш, недок., розрубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки. || Рубаючи, псувати річ. || Заподіювати рубану (у 3 знач.) рану; ранити. || перен. Сильним швидким змахом чого-небудь розсікати повітря, воду і...
Великий тлумачний словник сучасної мови
розрубувати —
РОЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗРУБИ́ТИ, лю, биш, док. 1. кого, що. Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки.
Словник української мови у 20 томах
розрубувати —
розру́бувати / розруба́ти ву́зол (вузли́) чого і без додатка. Рішуче й остаточно розв’язувати що-небудь складне, заплутане. Зі сторінок наших книг майже зовсім зник герой- надлюдина...
Фразеологічний словник української мови
розрубувати —
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
розрубувати —
РОЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки. Вояки стинали втікачам голови, розрубували надвоє (Досв.
Словник української мови в 11 томах
розрубувати —
Розрубувати, -бую, -єш сов. в. розруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Разрубать, разрубить. Перетягли шнурками перину й одну подушку і сокирою розрубали як раз по половині. Левиц. Пов. 87.
Словник української мови Грінченка