розстилати —
РОЗСТИЛА́ТИ див. розстеля́ти.
Словник української мови в 11 томах
розстилати —
Розстила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. І. 204.
Словник української мови Грінченка