Великий тлумачний словник сучасної мови

розстилати

розстила́ти

див. розстеляти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розстилати — розстила́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розстилати — РОЗСТИЛА́ТИ див. розстеля́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. розстилати — РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. розстилати — Розстила́ти, -ла́ю, -ла́єш; розісла́ти, розстелю́, -сте́леш, -сте́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розстилати — РОЗСТИЛА́ТИ див. розстеля́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. розстилати — Розстила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. І. 204.  Словник української мови Грінченка