розшукувати —
Шукати i style="color:green">г.</i> за <i>чим</i, вишукувати, робити <�здійснювати> розшук <�по->; (друзів) відшукувати, віднаходити; (щось більш відповідне) підшукувати.
Словник синонімів Караванського
розшукувати —
див. шукати
Словник синонімів Вусика
розшукувати —
[роужшукуватие і роуш:укуватие] -уйу, -уйеиш
Орфоепічний словник української мови
розшукувати —
-ую, -уєш, недок., розшукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. 2》 Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розшукувати —
РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. – Ага, ти заховавсь, – промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
розшукувати —
РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. — Ага, ти заховавсь,— промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Мирний, І, 1954, 252)...
Словник української мови в 11 томах
розшукувати —
Розшукувати, -кую, -єш сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. І. 112.
Словник української мови Грінченка