розшукувати

РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь.

— Ага, ти заховавсь,— промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Мирний, І, 1954, 252);

Десь у кущі близько від нас попискувала синичка, щось розшукуючи (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 88).

2. Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь.

Старший лейтенант.. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити на партактиви та вчительські сесії до райцентру (Гончар, III, 1959, 275);

[Ромодан:] Ось вам прізвище однієї жінки.. Розшукайте її: де вона живе, працює (Корн., II, 1955, 279);

Тамара підійшла до етажерки і швидко розшукала синенький томик (Хижняк, Тамара, 1959, 56);

Марко зауважив, що перш ніж забивати порося, треба розшукати сіль, бо не будеш носити за спиною не посолене сало (Тют., Вир, 1964, 352).

Значення в інших словниках

1. розшукувати — розшу́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розшукувати — Шукати i style="color:green">г.</i> за <i>чим</i, вишукувати, робити <�здійснювати> розшук <�по->; (друзів) відшукувати, віднаходити; (щось більш відповідне) підшукувати.  Словник синонімів Караванського
3. розшукувати — див. шукати  Словник синонімів Вусика
4. розшукувати — [роужшукуватие і роуш:укуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
5. розшукувати — -ую, -уєш, недок., розшукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. 2》 Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розшукувати — РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. – Ага, ти заховавсь, – промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
7. розшукувати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. розшукувати — Розшу́кувати, -кую, -куєш, -кує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розшукувати — Розшукувати, -кую, -єш сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. І. 112.  Словник української мови Грінченка