розшукувати
РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь.
– Ага, ти заховавсь, – промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Панас Мирний);
Починають [панночки] розшукувати свої капелюхи, накидки, рукавички і т. п (В. Винниченко);
Десь у кущі близько від нас попискувала синичка, щось розшукуючи (М. Чабанівський).
2. Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь.
Старший лейтенант .. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити. (О. Гончар);
[Ромодан:] Ось вам прізвище однієї жінки .. Розшукайте її: де вона живе, працює (О. Корнійчук);
Тамара підійшла до етажерки і швидко розшукала синенький томик (А. Хижняк);
Марко зауважив, що перш ніж забивати порося, треба розшукати сіль, бо не будеш носити за спиною не посолене сало (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)