різьбити —
[р'із'битие] -бл'у, -биш, -биемо, -биете, р'із'бл'ат'; нак. -би, -б'іт'
Орфоепічний словник української мови
різьбити —
-блю, -биш; мн. різьблять; недок., перех. і без додатка. 1》 Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. 2》 Вирізуючи, ріжучи, створювати скульптурне зображення з якого-небудь, перев.
Великий тлумачний словник сучасної мови
різьбити —
РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., що і без прям. дод. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (О.
Словник української мови у 20 томах
різьбити —
РІЗЬБИ́ТИ (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (ВИРІ́ЗУВАТИ), КАРБУВА́ТИ, ВИКАРБО́ВУВАТИ (на поверхні твердого матеріалу); МЕРЕ́ЖАТИ (МЕРЕ́ЖИТИ), ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ...
Словник синонімів української мови
різьбити —
РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., перех. і без додатка. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (Ільч.
Словник української мови в 11 томах