різьбити

різьби́ти

[р'із'бити^е]

-бл'у, -биш, -би^емо, -би^ете, р'із'бл'ат'; нак. -би, -б'іт'

Значення в інших словниках

1. різьбити — (наносити візерунки на чомусь твердому) вирізьблювати, (на дереві) вирізати, (на дуже твердому) карбувати, (тонкий візерунок) мережати.  Словник синонімів Полюги
2. різьбити — різьби́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. різьбити — див. різати  Словник синонімів Вусика
4. різьбити — -блю, -биш; мн. різьблять; недок., перех. і без додатка. 1》 Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. 2》 Вирізуючи, ріжучи, створювати скульптурне зображення з якого-небудь, перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. різьбити — РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., що і без прям. дод. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (О.  Словник української мови у 20 томах
6. різьбити — РІЗЬБИ́ТИ (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (ВИРІ́ЗУВАТИ), КАРБУВА́ТИ, ВИКАРБО́ВУВАТИ (на поверхні твердого матеріалу); МЕРЕ́ЖАТИ (МЕРЕ́ЖИТИ), ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ...  Словник синонімів української мови
7. різьбити — Різьби́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. різьбити — РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., перех. і без додатка. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (Ільч.  Словник української мови в 11 томах