різьбити
РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., що і без прям. дод.
1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням.
Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (О. Ільченко);
Ще юнаком Прокіп разом з батьком різьбив наличники вікон до сільських хат (з наук. літ.).
2. Вирізуючи, ріжучи, створювати скульптурне зображення з якого-небудь, перев. твердого матеріалу.
У галузі дерев'яної скульптури успішно працюють лемківські майстри .. Вони різьблять птахів, звірів, часто звертаються також до сюжетних композицій з життя верховинців (з наук. літ.);
[Меценат:] Боги мої! Ви подивіться, друзі! Се ж тая мармурова Терпсихора, що я купив учора від Федона!.. (До Неріси). Він різьбив із тебе? (Леся Українка);
– Перед вами – дві корови, теля і постать доярки; це зображення взято із камінного саркофага єгипетської принцеси Кауіт. П'ять тисячоліть тому цю урочисту прикрасу різьбив, може, найкращий скульптор країни (І. Волошин);
* Образно. Спогади з такою ясністю різьбили, карбували минуле, наче воно стояло перед ним, як цей глухий осінній вечір... (М. Стельмах);
// Обробляти поверхню твердого матеріалу, створюючи яке-небудь зображення.
– Хіба ви знаєте, як різьбити дерево? – питаю я. – Звичайно, знаю. На острові Пао я часто тільки цим і займався. Коли моя мала поїде було до сусіднього острова, я сиджу і вирізую з .. кореня її обличчя і тіло (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)