Орфографічний словник української мови

самонавчитель

самонавчи́тель

іменник чоловічого роду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. самонавчитель — -я, ч., рідко. Те саме, що самовчитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самонавчитель — САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель. Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
  3. самонавчитель — ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання).  Словник синонімів української мови
  4. самонавчитель — САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель. Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Досв., Вибр., 1959, 106).  Словник української мови в 11 томах