самонавчитель

ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).

Значення в інших словниках

1. самонавчитель — самонавчи́тель іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. самонавчитель — -я, ч., рідко. Те саме, що самовчитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самонавчитель — САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель. Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. самонавчитель — САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель. Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Досв., Вибр., 1959, 106).  Словник української мови в 11 томах