самонавчитель

САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель.

Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Досв., Вибр., 1959, 106).

Значення в інших словниках

1. самонавчитель — самонавчи́тель іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. самонавчитель — -я, ч., рідко. Те саме, що самовчитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самонавчитель — САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що самовчи́тель. Ми заходили до книгарень і цілком щиро купили польських самонавчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. самонавчитель — ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання).  Словник синонімів української мови