Орфографічний словник української мови

самопоміч

самопо́міч

іменник жіночого роду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. самопоміч — г., взаємопоміч, взаємодопомога, солідарність; п! ДОПОМОГА.  Словник синонімів Караванського
  2. самопоміч — -мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопоміч — САМОПО́МІЧ, мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомо́га. Леон відійшов радісний, почуваючи себе бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. самопоміч — ВЗАЄМОДОПОМО́ГА (допомога, що надається одним одному, взаємно), САМОПО́МІЧ заст. Взаємодопомога в праці та навчанні; Леон відійшов радісний, почуваючи себе Бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (І. Франко).  Словник синонімів української мови
  5. самопоміч — Самопо́міч, -мочі, -мочі, -міччю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самопоміч — САМОПО́МІЧ, мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомо́га. Леон відійшов радісний, почуваючи себе бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (Фр.  Словник української мови в 11 томах